Геннадій Дегтярьов (збірка творів)

Горячая страсть Автор: Лианна Огни погасли, блёкнет старый мир… Смертельной хваткой душит оболочка. Четыре раза умирали, mon ami, теперь ты убиваешь пятой точкой. Ты был всегда стеснительным с котом, моих не замечая побуждений, ласкал его и пел ему о том, что счастье на земле дороже денег. Я тронулась от песни навсегда, в глаза твои бездонные наткнувшись, заметила, что я твоя звезда, и обомлела, страстью изогнувшись. Любовь была как ордер на расстрел! Я так пылала, ты спасался бегством. На пятой точке ты совсем сгорел. Как жить теперь с предательским наследством? ------------------------------------------------------------------ Ну очень горячая страсть! (по мотивам) Огонь погас — закончились дрова… Купить нельзя у нас дрова в рассрочку! Глава семьи ты или не глава? Давай, срывай лентяя оболочку — пора б и поработать, mon ami, подумать и при том не «пятой точкой»! Бери прицеп и в лес скорее жми! Смотри, таки штрикну тебя заточкой! Четыре раза точно ты умрёшь, поверь мне, это делать я у...

Колись годинник скаже: «Час настав…» — Поглине світло сонячне пітьма, фіалки вб'є, вб'є килим буйних трав, а скроні наші висріблить зима… Валятиметься листя вздовж доріг, не буде чутно пісню солов'я, у серці запанує суму сніг… В цю мить смурну себе спитаю я: — Невже ось так, даремно відцвіте краса твоя та зникне, як роса? Чому життя твоє таке пусте? Безжальна смерть, страшна її коса! Не гай же часу, швидше схаменись, в нащадках юних знову відродись!.. (березень 2017 р.)

(По мотивам романа М.Булгакова «Собачье сердце» и о том, как я не купил когда-то томик стихов М.Цветаевой в Сельпо. Упоминание вскользь об этом кощунстве вызвало негодование поэтической богемы…) — Профессор, мы пришли сегодня к Вам по делу… Не юлите, объясните такой вот факт… Ну, прямо стыд и срам! Цветаеву не любите?! Купите немедля томик, прямо здесь, у нас! — Цветаева?.. Да, вспомнил… Не купил я… Расстрою я, быть может, этим вас, но томик в магазине отложил я. Давал мне кто-то на ночь почитать. Бессонницу лечило это чтиво — замучила… Я пробовал листать — уж больно томно, я б сказал, сопливо… Но вам скажу: Цветаеву люблю!.. — Ах, денег жаль Вам? Так бы и сказали! — Не жаль… И всё ж увольте, не куплю, скучны мне эти женские «скрижали»… Я просто так за что-то не плачу. Купил бы, но, простите, не хочу… (март 2017 г.)

Зів'янеш ти, зів'янеш як і всі… Але нащадків маєш урожай залишити!.. Розквітнути красі в наступниках твоїх не заважай — у цьому мудрість, це і є закон! Без нього божевільним був би світ, пронісся б світом цим армагеддон. За шість десятків років людства цвіт геть зник би… То ж нехай загинуть ті, кому немає місця в світі цім, але не ти… В прийдешньому житті віддяч Природі образом своїм, для неї будь натхнення джерелом для створення нащадків стань зразком… (березень 2017 р.)

Кохання — це, здається, не твоє… Тебе кохають всі, а ти кого? Багатство те, яке наразі є, розтринькуєш, не бачачи цього… Ти сам собі вже ворог… День за днем руйнуєш бездіяльністю свій дім. Твій спадок став для тебе тягарем та крає душу сумом дощовим. Змінись на краще! Так зроблю і я. Забудь про ворожнечу, ніжним стань! Щедрішим будь, хай серце гордія почує біль всіх цих моїх благань… Створи, заради мене, інше «я», щоб в ньому збереглась краса твоя… (березень 2017 р.)

Чому боїшся так вдовиних сліз? Не в них причина, мабуть хочеш ти самотності тягти своєї віз… Навіщо взагалі його тягти? Коли помреш ти, стане світ вдівцем, в могилу кине образ твій ясний, журби своєї слізним тягарем твій змиє слід у пам'яті своїй… Хіба ж вдова, голублячи дитя, не бачить батька в ньому? В світі цім все витрачене легко на життя повернеться, на щастя людям всім… Коли ж нема кохання, ти — пустий, себе ти зрадив, знай це, друже мій… (березень 2017 р.)