Шекспір. Сонет 6

Не дай зимі прекрасний літній сад

засипати снігами… Напувай

фіал красою — втрачене назад

отримаєш з прибутком… Друже, май

дітей з десяток! Зможеш ти тоді

прожити десять різних цих життів,

не канеш, як той камінь у воді,

у Лету, скажеш: «Я на світі жив,

як слід… Над смертю нині тішусь я!

Життя моїх нащадків десятьох —

це сто життів-продовжень, це моя

родинна нерозірваність епох…»

Не гай же часу, поки ще живий,

не в праху має бути спадок твій…

(березень 2017 р.)