Шекспір. Сонет 9


Чому боїшся так вдовиних сліз?
Не в них причина, мабуть хочеш ти
самотності тягти своєї віз…
Навіщо взагалі його тягти?

Коли помреш ти, стане світ вдівцем,
в могилу кине образ твій ясний,
журби своєї слізним тягарем
твій змиє слід у пам'яті своїй…

Хіба ж вдова, голублячи дитя,
не бачить батька в ньому? В світі цім
все витрачене легко на життя
повернеться, на щастя людям всім…

Коли ж нема кохання, ти — пустий,
себе ти зрадив, знай це, друже мій…

(березень 2017 р.)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Теорія поезії

Бегом за вазелином!