Шекспір. Сонет 17


Не знаю, чи повірить хтось рядкам,
написаним про тебе… В майбутті
не зникне образ твій, але життям
не буде це… Слова мої пусті.

Вони як домовина, маячня
і зрештою десь зникнуть у віках…
Колись про мене скажуть: «Це — брехня,
на цих, давно пожовклих, сторінках

занадто гарно вже поет старий
цей образ для нащадків змалював.
Прекрасний він, та штучний, не живий!»
Тому я дуже хочу, щоб ти знав:

ти зміг би жити двічі — у синах
своїх та ще й у цих моїх віршах…

(серпень 2017 р.)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Теорія поезії

Бегом за вазелином!