Шекспір. Сонет 20


Краса твоя — жіноча… Юний ти,
не грубий, як всі інші, чоловік.
У світ цей мав ти жінкою прийти…
Я знаю, ти подобатися звик

жінкам, дівчатам та й чоловікам,
однак, жіночих хитрощів нема
в душі твоїй… Не поряд ти, десь там,
далеко, бо закохана сама

Природа в цей прекрасний образ твій,
тому й тебе у мене відняла,
зробивши чоловіком. Ти не мій…
Не скаржусь я, в душі немає зла.

Те дай мені, що ти цінуєш сам, —
любов, а решту всю віддай жінкам…

(серпень 2017 р.)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Теорія поезії

Бегом за вазелином!