Шекспір. Сонет 24

Мій погляд десь такий, як у митця —

пишу твій образ в серці… Рама я,

а ти — портрет. Прекрасна творчість ця —

моя наснага. Тож нехай твоя

чудова врода стане сонцем в тій

майстерні. Очі будуть наче скло —

крізь нього світло в світ потрапить мій,

крізь нього серце бачити б змогло

все те, чим ти, твій образ юний є,

всю сутність, перспективу всю твою…

Бажав би я крізь це вікно моє

побачити щось більше… Визнаю,

що серця я не бачу крізь вікно,

воно в імлі, приховане воно…

(вересень 2017 р.)