Шекспір. Сонет 30

Коли покличу я до суду дум —

таємних, чорних — тихі голоси

з минулого, відчую біль та сум,

згадаю знову про важкі часи…

З очей, що сліз не знали, сльози ллю,

згадавши тих, хто зараз вже в труні.

За спокій їхній Господа молю,

любов до них навіки у мені…

Веду рахунок чорний втрат важких,

за кожною сумую знов та знов.

Хоч я вже заплатив колись за них,

плачу і нині горем за любов…

…Та все ж, коли тебе згадаю я,

кудись зникає ця журба моя…

(вересень 2018 р.)