Скло

Як бульбашка повітря в товщі скла

застряг навіки я в нудьги імлі…

Думки десь заблукали, доля зла

тримає розум сплячий в кабалі…

Порад безглуздість більше ніж смішна.

Боротись? Хто розкаже, з чим та як?

Ця товща скла тверда, вона міцна!

Не можу й ворухнутися, закляк!..

Скульптура, мім, розвага для роззяв —

це я, вже й тілом схожий на мерця.

Мій світ завмерлий — вічності анклав,

він — витвір божевільного митця…

Пливу крізь час… Лічити ночі й дні

немає сенсу, час немов кіно…

Як мушка у жовтавім бурштині

не щез я ще, хоч мертвий вже давно…

(грудень 2018 р.)