Шекспір. Сонет 32

Якщо мене ти все ж переживеш,

в садку, в жалобній сидячи вуалі,

колись мої вірші до рук візьмеш,

такі незграбні та недосконалі,

з новітніми порівнюючи їх…

— Вірші його не світлі, не зразкові,

веселощів, на жаль, немає в них,

багато в них не глянцю, а любові…

Його немає з нами, він пішов,

не визнаний ні Музою, ні світом,

і разом з ним пішла його любов

й рядки, які палали пишноцвітом…

Так скажеш ти, пізнавши світ новий,

цінуючи любові смак гіркий…

(жовтень 2026 р.)