Шекспір. Сонет 34


Мені пообіцяв ти день ясний,
без одягу я вийшов захисного…
Навіщо ти зробив це, друже мій?
Я зовсім не чекав дощу рясного!

Нехай ти навіть хмари розірвеш
та дощ припиниш, знову день зігрієш,
весь настрій добрий, сонячний уб'єш,
образи присмак ти вже не розвієш…

Твій сум мене не тішить, каяття
твого безодню зовсім не сприймаю,
від кривдника чекати співчуття,
повір мені, я зовсім не бажаю…

І все ж таки, твої сльозинки й сум
розвіюють тягар журливих дум…

(жовтень 2026 р.)


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Будни тарелочницы

Козырь, наш мандат!