Шекспір. Сонет 33

Багато гарних ранків бачив я…

Верхівки гір були зігріті ними,

зелені луки, річки течія

з промінчиками сонця золотими

кохалися… Алхімія тепла

недовгою була — свинцеві хмари

та разом з ними осені імла

наклали на блакить небесну чари…

…Ось так для мене сяяло колись

любові сонце… О, лише годину…

Аж раптом хмари виникли якісь

і морок сірий взяв свою данину…

Земного сонця світло — це любов,

яка імлу долає знов та знов…

(жовтень 2026 р.)