Шекспір. Сонет 4


Розтратнику, втрачаєш марно ти
Природи спадок — буйний цвіт краси…
Не втримати цієї буйноти
невільним скнарам! Ти не віддаси

скарби свої, але ж ти дуриш всіх,
привласнивши багатство — не твоє,
а спільне. Це твоє багатство — гріх,
воно прибутку зовсім не дає…

Коли ж настане смерті мить сумна,
яким він буде, твій останній звіт?
Сувора доля, та вона ж одна.
Невже залишиш так безглуздо світ?

Куди цей шлях розтрати приведе?
Краса твоя безплідно пропаде…

(березень 2017 р.)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Теорія поезії

Бегом за вазелином!