Шекспір. Сонет 23


Як той актор, який свій текст забув,
мовчатиму… Як той, у кому гнів
раптовим болем в серці промайнув,
стоятиму… Не буде в мене слів,

щоб висловити всю мою любов.
Занадто вже тягар її важкий…
Нехай кипить, неначе в пеклі, кров,
але мовчить слабенький голос мій…

Хай книга стане голосом моїм!..
Молитва в ній, кохання млосний крик,
ілюзій в ній легкий, прозорий дим,
бажань та мрій бурхливий в ній потік…

Навчись мій голос чути в цих словах
очами! Ця любов — у цих рядках…

(вересень 2017 р.)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рими української мови, аналізатор текстів віршів

Бегом за вазелином!

Теорія поезії