Геннадій Дегтярьов (збірка творів)

«…Никогда двор и его слуги не предадут вас в грубом и вульгарном смысле слова… Они обманут вас, усыпят, вымотают все силы… Они предадут вас искусно, сдержанно, цивилизованно, патриотично… Они будут предавать вас медленно и конституционно, как делали до сих пор… Логово зла не Европе, не в Варшаве и не по ту сторону Рейна. Опасность в двух шагах отсюда. Она в Тюильри, она в Манеже, опасность есть и среди нас…» (Максимилиан Робеспьер) Кричи погромче, галльский петушок! Кричи: «Свобода, равенство и братство!», и вот ещё что — выучи урок: молчанье нынче тоже святотатство! Так ты и не молчи! Уже пора решиться рвать извечный круг порочный! Твой громкий крик, крик света и добра, и в полдень пусть звучит, и в час полночный! Любовью к бесам веру не спасти! Капустой не насытить волка злого! Легко свернуть с кровавого пути не выйдет, нет пути порой иного! В свободу верь! Она всегда горька, её на хлеб, как масло, не намажешь. Бывает, тяжела её рука, однако ж, быть свободным не обяжешь! Скажу тебе я...

Приклади віршів з використанням N-стопного хорею згідно з його означенням: Віра (6-стопний хорей) 12 г. !-!-!-!-!-!- Скільки ще чекати, скільки ще страждати? 12 г. !-!-!-!-!-!- Бідний мій народе, волю чи неволю, 12 г. !-!-!-!-!-!- гідність чи холопство мусиш сам обрати, 12 г. !-!-!-!-!-!- маєш сам обрати кращу, гідну долю!..     12 г. !-!-!-!-!-!- Знову чвари в душах псів-панів гидотних, 12 г. !-!-!-!-!-!- п'ють хапуги ниці кров народу знову, 12 г. !-!-!-!-!-!- чавить душі морок цих часів скорботних, 12 г. !-!-!-!-!-!- чую з вуст бандитських знов брехню медову…     12 г. !-!-!-!-!-!- Все ж надію маю, вірю у країну, 12 г. !-!-!-!-!-!- в душ людських єднання, світле та могутнє… 12 г. !-!-!-!-!-!- Серце не спустошить в цю важку годину 12 г. !-!-!-!-!-!- слабкість та безвір'я, вірю у майбутнє… ---------------------------------------------- Выбор (6-стопный хорей) 12 г. !-!-!-!-!-!- Красный или синий? Чёрный ил...

(по мотивам к/ф «Служебный роман», режиссёр Э.Рязанов) — Послушай, Новосельцев, не сачкуй! Сдавать полтинник всё равно придётся! Тебя все знают, шельма-обалдуй, не думай, что вот так всё обойдётся! Семнадцать миллиардов царь проср…ал — в Каракасе сожрали их бомжары. Теперь, дружище, твой черёд настал тушить собой бюджетные пожары. Копеечка к копеечке и вот, глядишь, друган царя уже в порядке — фазенда на Рублёвке… Обормот, как конь, с утра горбатится на грядке… Нет денег и другого нет пути! Так надо! Ты не злись, родной, плати! (февраль 2019 г.)

Приклади віршів з використанням N-стопного ямбу згідно з його означенням: Спрага (5-стопний ямб) 10 г. -!-!-!-!-! Дощу немає, спрагла спить земля… 10 г. -!-!-!-!-! Важкі моєї Неньки нині сни, 10 г. -!-!-!-!-! пусті сади її, пусті поля, 10 г. -!-!-!-!-! весни вогонь забули вже вони…     10 г. -!-!-!-!-! Аморфний слиз убогих душ рабів 10 г. -!-!-!-!-! труїть країну, нищить він її… 10 г. -!-!-!-!-! Козацтва силу, світлий волі спів 10 г. -!-!-!-!-! забули, земле, вже сини твої…     10 г. -!-!-!-!-! Блюзнірство, заздрість, ницість — ось який 10 г. -!-!-!-!-! сьогодні твій, моя країно, світ… 10 г. -!-!-!-!-! Здається, він примарний, геть чужий — 10 г. -!-!-!-!-! вертеп холопів, злиднів та сиріт… ------------------------------------------------------------------- Судьба (5-стопный ямб) 10 г. -!-!-!-!-! С судьбою глупо спорить — жди беды… 10 г. -!-!-!-!-! Всегда своё возьмёт, увы, она, 10 г. -!-!-!-!-! дра...

Як бульбашка повітря в товщі скла застряг навіки я в нудьги імлі… Думки десь заблукали, доля зла тримає розум сплячий в кабалі… Порад безглуздість більше ніж смішна. Боротись? Хто розкаже, з чим та як? Ця товща скла тверда, вона міцна! Не можу й ворухнутися, закляк!.. Скульптура, мім, розвага для роззяв — це я, вже й тілом схожий на мерця. Мій світ завмерлий — вічності анклав, він — витвір божевільного митця… Пливу крізь час… Лічити ночі й дні немає сенсу, час немов кіно… Як мушка у жовтавім бурштині не щез я ще, хоч мертвий вже давно… (грудень 2018 р.)

Октябрь 2018 г. На носу «выборы» в ОРДЛО. Текст на бланке: «Я, студент факультета инфраструктуры и экономики железнодорожного транспорта __________________ обязуюсь поддержать на выборах Главы Донецкой Народной Республики кандидатуру Пушилина Дениса Владимировича») --------------------------------------- Студент я и живу сейчас в раю, вдали от загнивающей Гейропы… Донецкую рыспублику мою хотят сожрать завистники-укропы, но мы им это сделать не дадим, последуем дядов своих примеру — коль надо будет, верьте, повторим! За Родину, царя и нашу веру порвём мы всех! А после изберём народного царя, бояр народных. Как славно и богато заживём! Мужи сии в деяньях благородных себя щадить не станут — это факт! За это сим героям честь и слава! Готов вполне я подписать «контракт» с грядущим государем, он — красава! …Да, знаю я фамилию царя, которого мы выберем. Так что же? Походы к урнам завсегда не зря, игнорить праздник как-то нам негоже. А вам скажу: я лично — демократ! Процесс пройдёт знакомо и п...

Прокинься, годі спати, українцю! Чи ти не бачиш, хата вже горить? Не радий ти огидному чужинцю, земля твоя від болю стугонить… Кому цікаві ці «питання мовні» та інша вся «софістика» щурів? Приперся «братик» нас повчати ззовні та «диспут» кров'ю нашою залив… Коли вже ти навчишся брата-ката мітлою гнати? Злодій, хоч і брат. Брехло він. Б'є, підлота, з автомата — це все, що вміє, ниций азіат… Героїв наших, згадуючи, слав! Пора відкрити очі, час настав! (жовтень 2018 р.)

Коли покличу я до суду дум — таємних, чорних — тихі голоси з минулого, відчую біль та сум, згадаю знову про важкі часи… З очей, що сліз не знали, сльози ллю, згадавши тих, хто зараз вже в труні. За спокій їхній Господа молю, любов до них навіки у мені… Веду рахунок чорний втрат важких, за кожною сумую знов та знов. Хоч я вже заплатив колись за них, плачу і нині горем за любов… …Та все ж, коли тебе згадаю я, кудись зникає ця журба моя… (вересень 2018 р.)

(читая ленту похваленек…) МЫСЛИ В СКОБКАХ Автор: Татьяна из Киева * * * «О, браво, дорогая! Стих прелестный!» (О чём он, не пойму я, хоть ты тресни…) * * * «Ну что сказать? Да просто гениально!!!» (На тройку по системе пятибальной…) * * * «Вот это класс! Понравилось, ну очень!» (Стишок — отстой полнейший, между прочим…) * * * «Слог — чистый мёд! Не рифма, а конфетка!» (Исправно шлёшь мне похвальбушки, детка…) * * * «Шедевр! Нет слов! Перечитал три раза!!!» (Когда ж КО МНЕ заглянешь ты, зараза?..) * * * «Поверьте, критикам всегда я буду рад!» (Пускай в аду, проклятые, горят…) ------------------------------------------------------------ ПРОФИЦИТ Зануда-критик жив, читает, бдит… Двойной контекст увидев в похвализмах, заметит: «В этих рецках-абсурдизмах милей всего поэту профицит. Поморщившись (ну, так, совсем слегка), коллегу автор хвалит: «Ты — звездище!», вздохнув, напишет: «Пушкин ты, дружище! Легка, о гений мой, твоя рука!» Похоже, что прагматикой пиит ведом, толк знает в рецко-целова...

Якщо Фортуна й доля — вороги, в самотності молюсь я… Неба знак шукаю марно, плач мій злі боги не чують. Як невдаха-одинак, я мрію про якийсь інакший шлях, про долю іншу, кращу, не свою… Та все ж презирства більше у думках до себе. В пеклі сам себе гною… В цю мить, тебе згадавши, я кляну бездухість власну, лину в небо я, як жайворонок… Втіху цю одну я маю, і вона лише моя — для мене пташки-мрії чистий спів цінніший за багатства королів… (вересень 2018 р.)

(о путешествии российских паломников-туристов Петрова и Баширова по британским святым местам) — Скажи-ка, Бегемотище-дружок, о чём там брешут мерзкие писаки? Скрипач какой-то, типа новичок, и Солсбери зачем-то… Что за враки?! Все врут — менты-скоты, премьерша-тварь, а пуще всех, конечно, журналюги, но ты, мой друг, мозги себе не парь, смешны их безнадёжные потуги! Нам дело шьёт ЦРУшник-новичок. Врёт, будто мы кого-то отравили, а он, герой, поймал нас на крючок… Брехливей не плели доселе «были»! Церквушки нам хотелось посмотреть! Паломники мы, руссо-англикане! Британцы мы, как минимум, на треть! Не ГРУшники мы! Тульские крестьяне! Собрав навоз на поле, в самолёт залезли. В Альбион на выходные рванули мы с тобою, Бегемот, церквушки повидать свои родные… На кой нам этот тухлый музыкант? Гармошка нам милей да балалайка! Зачем какой-то нам заморский франт? Слыхали мы, что вовсе и не «зайка» скрипач — блудлив, прожорлив и ленив… Пороки эти чем-то да чреваты! Объелся сам гнилых заморских слив...

Як втому подолати зможу я, якщо не маю спокою в житті? Ця туга денна, ця журба моя й вночі зі мною… Наче в небутті, між днем та ніччю, в пеклі я живу. Підлещуюсь до ночі та в піснях я славлю день… Ні, марно це — єству моєму не здолати болю шлях. День — ворог ночі, тим не менш вони обидва проти мене, я — мішень. Важкі вночі мене тривожать сни, катує душу сумом сірим день, ночей та днів прийдешніх кожна мить ще більше душу розпачем ятрить… (вересень 2018 р.)

— Скажите, доктор, правду, я прошу! Он при смерти — мой муж прекрасный, милый? Быть может, я с вопросиком спешу, но вид у муженька уж больно хилый… Я платьице хотела бы купить, да денег мало… Вот, теперь проблема, не знаю даже, как мне нынче быть… Капризна современная богема. Цепляется, зараза, ко всему — и к цвету, и к фасону, и к покрою. Завишу я, не знаю почему, от мнения подружек, и порою сомнения самой не разрешить… Вопрос, возможно, выглядит и вздорным, но надо ж как-то мне определить, быть платью красным… или, может, чёрным? От Вас зависит, доктор! Ваш ответ — важнейший нынче для меня совет… (сентябрь 2018 г.)

Учили в школе многому, но мы, терзаясь вновь и вновь зубрёжки мукой, не слишком уж тревожили умы полезною, но нудною наукой. Пытались, напрягаясь, заучить зачем-то арифметики основы. Зачем же? — Чтобы было легче жить, чтоб к взрослой жизни были мы готовы. Внушили цель нам праведных трудов: мол, правда жизни — в действии сложенья, мол, нужно чтобы каждый был готов быть мастером в искусстве накопленья… И всё ж, гораздо проще вычитать, здесь просто всё, ведь действие простое… Зачем здесь ум? — Несложно отнимать иль всё делить, особенно чужое! …Увы, в сём в мире так заведено, что множить только избранным дано… (август 2018 г.)

Суворий світ… Чужі у ньому ми… Не прими, я б сказав, скоріш примати. Не світла діти, а скоріш пітьми, яку снаги немає подолати… Ми зайві… Світ цей був би більш простим без нас, чистішим, світлим й гармонійним. Можливо й ні. Здавався б він пустим, безцільним, непотрібним, безнадійним… Так хто ж ми є? Чи справді ми — вінець генезису та розвитку прогресу? А може, навпаки все, ми — кінець, фінал сумний природного абсцесу? Чому таке обрали ми життя? Чому не інше? Це і є питання… Чи винне в тому наше це буття? Чи з сутністю своєю це змагання? …Пихатість та блюзнірство — це наш світ. Чим старші, тим грубіші та хитріші. Миліший нам за волю рабства гніт, божки в церквах придумані миліші за розум, чесність, працю та знання. Це «віра»?.. Ні, це статусність, повага, мізерна, я б сказав би так, платня за вчинки. Ще й така собі розвага — приємно поспівати пісеньки, про щось розумне смачно побрехати. Прибуток мають свій «святі» ділки — корисні для кишень попів «дебати» про щось таке «космічне» угорі....

Сопілочки нічний лунає спів… Один я знову… Де поділись люди, Погані й добрі? Де поділись слів, Ідей, думок та мрій моїх етюди, Любові сум, світ дивних почуттів? Останнім вже здається все мені… Чому це так? Можливо, відчуваю Кінця холодний подих… Сірі дні Облудно, без надії, проживаю, Лякливим став, в полоні вже брехні… Юнацтво — у минулому. Колись, Безглуздо знову в чомусь помилившись, Лягти на одр свій маю, сміючись, Юмізмом*, наче саваном, прикрившись, В химерні догми вірячи якісь… Напевно, сенс не в сірому житті… Огидне це життя, негармонійне, Чужі у ньому правила, не ті, І все якесь кричущо безнадійне, Таке, що зникне згодом в небутті… Вогонь, який запалений Творцем, І віра — тільки в музиці небесній, Ймовірно, в ній ховається Едем Сакральний, в оболонці нетілесній. Палає серце музики вогнем, І спів сопілчин, що, як дим, пливе, В душі моїй, мов дух святий, живе… --------------------------------------------------------------------------------------- * юмізм — суб'єктивно-ідеаліс...

Душа моя не вмерла, ще жива… У світі ж надто стало все складним. Шаленість мрій, пісень моїх слова, Алюзій світ, думок химерний дим, Моя, забита чимось, голова, Образи — все вважаю це пустим. Я більше не закохуюсь в дива… Не знаю, як знайти щось більш просте. Едем та пекло — вигадки, і я Вже догм болото, сморідне, густе, Можливо й не здолаю. Вся моя Енергія десь зникла… Золоте — Релікт. Сусальність — моди течія. Люблю її, кляну себе за те… А що ж іще любити? Вже в літах… Ще час не сплив, ще вірю в маячню, Езопівське в придуманих богах Чи в іншу, ще безглуздішу, брехню, А може й в те, що вже не бачу в снах… Скажу, що дійсно якось ще ціню Єдине — спокій в цих усіх світах… (червень 2018 г.)

(Присвячується обожнюваним українцями популістам. На спині у асистента гасло: «Новий курс України» та стрілочка…) Не в курсі хтось ще? Є в нас курс новий! Достатньо зрозумілий та помітний: коса — не модна, в тренді хвіст рудий. Є план — новий, конкретний та амбітний. В майбутнє він для нас дороговказ. Як княжити ВОНА вже точно знає: купляти у монголів нафту й газ — талант від Бога, сумнівів немає. Ще й поряд справжній мачо-асистент. Це ж молодь, він так вірить у княгиню… Красунчик, молодий, неімпотент, закоханий, здається, в берегиню… Вже бачу, зала збуджено гуде… Але ж куди та стрілочка веде? (червень 2018 р.)

(Профессор анатомии и антропологии Бристольского университета Элис Робертс показала как должна выглядеть «идеальная» женщина будущего. По её мнению, современные женщины имеют ряд недостатков — кожу, уши, а также отсутствие сумки для вынашивания потомства. Робертс считает, что кожа человека подвержена вредоносному воздействию ультрафиолета, поэтому кожа лягушек могла бы стать лучшей альтернативой. Несовершенными оказались и лёгкие человека. Гораздо более эффективными были бы воздушные мешки птиц. Они лучше избавляются от углекислого газа. Женщине будущего также пригодились бы уши летучих мышей и кенгуриная сумка для вынашивания потомства. Об этом пишет Daily Mail.) Увидел совершенство и теперь я понял, что влюбился! В самом деле, открыть сумеет в будущее дверь такая лишь! В таком прекрасном теле таится эволюции венец! Умна, видать, сильна и с виду брава. Работает без устали Творец над женским совершенством! Слава! Слава! Всё есть в ней — австралийский кенгуру, принцесса — всем известная...

Поет і світ Поет і світ… Чи дійсно це дует? Можливо й так, можливо, що і ні… Частенько намальований портрет митця не те показує мені, що є насправді. Мабуть, ідеал, який собі малюють читачі, скоріш за все, примара, віртуал… Митці — в пітьмі холодній блукачі… Журба їх, радість, гнів та біль, думки, кохання, філософії туман — це їх слова, віршів нічних рядки, це доля їх, душі буремний стан та шлях важкий, дивацький, непростий… …Один з них — я. Не дивно, що зумів цей пазл скласти — в текст-букетик мій засунув якось ці шістнадцять слів*… * — Вірш на конкурс «16 слів, 16 рядків». Слова, які мали бути у тексті в якості завдання: поет, примара, біль, портрет, журба, туман, текст, ідеал, дует, пазл, кохання, світ, доля, шлях, гнів, радість. --------------------------------------------------------------------------------- Поэт и мир Поэт и мир… Действительно ль дуэт? Возможно, нет, а может быть и да… Частенько нарисованный портрет мне кажется реальным не всегда. Читатели рисуют идеал, всегда че...

Хозяин — алкоголик, не свезло… Еду ещё пока что добываю то там, то сям, но в целом тяжело — без чуханья хозяйского скучаю. Замену обнаружил во дворе — сидит монах и, кажется, скучает. Прижиться не сумел в монастыре, сидит теперь, о чём-то размышляет… Чесать не может тоже, но покой какой-то всё же чувствую с ним рядом. Он тихий, не буянит, он другой, его своим кошачьим грею задом. Мы оба в размышленьях, о своём… Похоже, что неплохо нам вдвоём… (май 2018 г.)

LXX — Onde venite voi cosi pensose?.. Автор: Данте Аліг'єрі Onde venite voi cosi pensose? Ditemel, s'a voi piace, in cortesia, ch'i' ho dottanza che la donna mia non vi faccia tornar cosi dogliose. Deh, gentil donne, non siate sdegnose, ne di ristare alquanto in questa via e dire al doloroso che disia 8udir de la sua donna alquante cose; avvegna che gravoso m'e l'udire: si m'ha in tutto Amor da se scacciato, ch'ogni suo atto mi trae a ferire. Guardate bene s'i' son consumato, ch'ogni mio spirto comincia a fuggire, se da voi, donne, non son confortato. ------------------------------------------------ Журба (за мотивами) Журба в очах у вас, відлуння драми… Відкрийтеся, будь ласка, прошу я! Боюсь, що винна панночка моя — вона вас засмутила, милі дами? Жорстокість мовить вашими вустами, не чуєте молитву стогнія, хоч щось від вас почути хочу я, мовчання ваше — глум над почуттями! Про даму звістка суму додає, бентежить, мучить чорними думками… Коха...